Else Cronbach

Else Cronbach з'явилася на світ 25 жовтня 1879 року в Берліні й виросла в родині віденського бюргерства. Коли вона на зламі століть хотіла розпочати своє навчання з політичної економії, жінки в Австрії ще не допускалися до регулярної імматрикуляції на юридично-державознавчому факультеті. Вона вдалася до звичайного тоді для жінок шляху: відвідувала як вільна слухачка лекції у Віденському університеті, зокрема в Eugen Philippovich von Philippsberg, статистика Karl Theodor von Inama-Sternegg, Friedrich Wieser та Eugen von Böhm-Bawerk, і мусила здобувати докторський ступінь у німецькому університеті. Здобуття ступеня доктора відбулося у Фрайбурзі-ім-Брайсгау, імовірно 1907 року; того ж року вийшла її найвідоміша праця «Die österreichische Spitzenhausindustrie. Ein Beitrag zur Frage der Hausindustriepolitik» (Австрійська мереживна домашня промисловість. Внесок до питання політики домашньої промисловості). Це дослідження й донині є центральним джерелом з історії цісарсько-королівського Закладу жіночої домашньої промисловості у Відні й на прикладі виробництва мережива розглядає економічне й соціально-політичне становище жіночої надомної праці в пізній Габсбурзькій монархії. Завдяки цій праці Cronbach вважається першою австрійкою з докторським ступенем у галузі державознавства. Після повернення до Відня вона працювала секретаркою Нижньоавстрійської торгово-промислової палати й від 1911 року перебрала додаткові обов'язки в гремії віденського купецтва. Поряд із цим вона викладала в школі комерційної жіночої освіти й брала участь у соціально-політичних об'єднаннях, передусім щодо житлового питання та захисту робітників. Фахово її основний фокус після 1908 року дедалі більше зміщувався від домашньої промисловості до політики мита й торговельних договорів, поля надзвичайно політичного для багатонаціональної Дунайської монархії; 1912 року вона склала для Центрального союзу австрійських купців впливовий звіт на підготовку наступних торговельних договорів. Cronbach не належить до власне кола Mises чи кола Geist, обидва гуртки виникли лише після її смерті, проте як учениця Philippovich, Wieser, Böhm-Bawerk та Inama-Sternegg вона особово й тематично міцно вкорінена у другому й третьому віденському поколінні. Разом із Helene Lieser та Stephanie Martha Braun вона належить до дуже небагатьох жінок, які стали помітними у віденській політичній економії до 1914 року. Її рання смерть 13 квітня 1913 року у Відні, яку джерела називають «раптовою» без докладніших відомостей, обірвала кар'єру, що, судячи зі списку праць, прямувала до помітної ролі в австрійській торговельній і соціальній політиці.