Emil Kauder

Emil Kauder був сином австрійського архітектора Hugo Kauder, який загинув у Першій світовій війні, та Ernestine Feigl, яка стала жертвою Голокосту. Від 1919 року він вивчав політичну економію в Берліні й 1924 року здобув докторський ступінь під керівництвом Werner Sombart. Спершу Kauder працював асистентом в університеті, керівником приватної школи, економічним радником з митних питань у текстильній промисловості та вільним науковим автором. Після аншлюсу Австрії він емігрував до США, де працював учителем у підготовчих школах. У 1943 році він одружився з німецькою емігранткою Helene I. Riegner, з якою мав двох дітей. У 1947 році він став асистент-професором економіки й соціології в Університеті Вайомінгу в Ларамі, а 1960 року перейшов професором економіки до Університету Іллінойс-Веслеян. У 1961 році він перейшов до Флоридського пресвітеріанського коледжу. Після виходу на пенсію 1968 року він ще викладав в Університеті Південної Флориди в Тампі. У 1960/61 році Kauder працював бібліотекарем у бібліотеці Carl Menger Університету Хітоцубасі в Японії й написав історію школи граничної корисності, яку було перекладено також японською та французькою мовами. У 1971 році його запросив Віденський університет, щоб прочитати лекцію з нагоди сторіччя виходу праці Carl Menger «Grundsätze der Volkswirtschaftslehre» (Засади політичної економії). Emil Kauder помер 1982 року в Сент-Пітерсбергу (Флорида).